Новина

У квітні виповнюється 20 років із дня утворення Профспілки працівників лісового господарства України. Про проблеми, які сьогодні доводиться вирішувати, про відносини із владою та керівниками підприємств «ПВ» розповів голова ЦК Проф­спілки лісівників України Степан КРИВОВ’ЯЗИЙ.

– Степане Йосиповичу, розкажіть про історію створення та розвиток Профспілки працівників лісового господарства України.

– За ініціативою низки первинних та об­ласних профорганізацій Львівщини, Рів­ненщини та інших областей 25 квітня 1996 року в Києві відбувся Перший установчий з’їзд Профспілки. У ньому взяли участь по­над 130 делегатів – представників АР Кри­му та всіх областей країни. На з’їзді було прийнято постанову про утворення Проф­спілки працівників лісового господарства України, визначено її структуру, керівні органи, поставлено завдання щодо органі­заційного та фінансового зміцнення, всту­пу до ФПУ, посилення соціального та еко­номічного захисту працівників лісового господарства – членів профспілки. Також було обрано голову та заступника голови Профспілки, ревізійну комісію, затвердже­но склад Центрального комітету і Статут.

– Які завдання насамперед вирішує Профспілка в умовах ринкової сис­теми господарювання?

– Головною метою своєї діяльності Профспілка визначила захист трудових і соціально-економічних прав та інтересів спілчан, їх представництво в органах державної влади та місцевого самоврядуван­ня, у відносинах із роботодавцями, а також іншими об’єднаннями громадян.

Відповідно до цього головними завдан­нями Профспілки є забезпечення соцзахис­ту її членів, підвищення їхього життєвого рівня, покращення побутового та медично­го обслуговування, організація культурно- спортивного дозвілля, оздоровлення спілчан та їхніх сімей, здійснення громадсько­го контролю за станом охорони праці.

– Головним показником ефектив­ності роботи є рівень профчлен­ства. Яка охопленість профспілко­вим членством працівників, особливо молоді, у вашій організації?

– Профспілка працівників лісового господарства станом на 01 січня 2015 року налічувала 367 первинних організацій.
Чисельність членів профспілки на по­чаток поточного року становила 66 297 осіб, у тому числі жінок – 18%. Молодь до 35 ро­ків порівняно з попереднім роком зменши­лась на 1% і становить 28% від загальної чисельності профспілкової громади.
Протягом 2015 року загальна кількість спілчан практично не змінилась. В організаціях та установах, де діють осередки профспілки, охоплення профчленством серед працюючих сягає 98%.

– Які засоби впливу використовує Профспілка, обстоюючи законо­давчо гарантовані права лісівників?

– Із самого початку своєї діяльності Профспілка лісівників надзвичайну увагу зосереджує на принципах соціального партнерства. Так, з 1996 року ми регулярно укладаємо Галузеву угоду з нашим голо­вним роботодавцем – державним органом виконавчої влади у сфері лісового і мис­ливського господарства (у різні часи – міністерством, Державним комітетом, Держ­лісагентством). Документ містить основні принципи створення умов для підвищен­ня ефективності роботи підприємств і реалізації на цій основі трудових та соціально-економічних гаран­тій і прав працівників.

Разом із тим на різ­них етапах діяльності, коли виникали суперечності або трудові конфлікти, ми засто­совували методи впливу, визначені законодавством про профспілки, трудові спори, соціальний діалог тощо. Спірні моменти роз­глядалися на засіданнях ЦК, президій, обласних профорганів, проводи­лися протестні акції, кілька спірних мо­ментів розглядалися в судових органах.

На сьогодні Профспілка перебуває в ста­дії найвищої готовності до активних про­тестних дій, що викликано непрофесійни­ми діями керівництва лісогосподарської галузі, які призвели до величезної заборго­ваності із виплати зарплати, змін в органі­зації праці у бік погіршення. На цей час ро­бота практично всіх лісогосподарських під­приємств південного регіону країни пара­лізована у зв’язку із припиненням бюджет­ного фінансування лісогосподарських за­ходів. Чимало працівників було звільнено з роботи, інші перебувають у безоплатних відпустках, невелика частина працює в умовах скороченого робочого часу.

І така ситуація є бідою не тільки лісів­ників. Усе це може обернутися екологічною бідою для всього українського народу, адже державні лісогосподарські підприємства не мають змоги повною мірою забез­печити охорону та захист лісів, особливо південних областей України. Це загрожує виникненню великих лісових пожеж, уна­слідок чого зазнають збитків житлові чи техногенні об’єкти, утворяться неконтро­льовані вогнища, не вестиметься боротьба із шкідниками та хворобами лісу, активізу­ються браконьєри і лісокради.

– Для жителів окремих регіонів ро­бота в лісі є єдиною можливістю працевлаштуватися. Як захищаєте права працівників у разі скорочень?

– Це чи не одна з найбільших наших проблем, і особливо вона стосується Поліс­ся і Карпат. У цих місцевостях іще у 90-ті роки минулого століття були знищені сільськогосподарські підприємства та гос­подарства, і тепер ліс залишився справді єдиним джерелом існування сільського населення. Перші негаразди на наших під­приємствах розпочалися іще у 2005 році, коли тодішнє керівництво Держкомліс­госпу розпочало запроваджувати на лісо­заготівельні, лісокультурні, транспортні та інші роботи в лісовому господарстві так звані «послуги приватного сектору» – не що інше як запозичену працю.

Ми вперше стикнулися з явищем аут­сорсингу, та ще й у його первинних і напівдиких формах. Його суть полягала у тому, що праців­ники держпідприємств звільнялися з роботи, частина з них реєстру­валася як суб’єкт під­приємницької діяль­ності, створювалися бригади і через ци­вільно-правові угоди (надалі – підрядні дого­вори) виконували роботи для державних підприємств.

Це призвело до повної втрати цими людьми соціального пакета і гаран­тій, виходу з профспілки, проблем із лікар­няними, нарахуванням пенсій тощо, адже зарплату виплачували у конвертах. Люди працювали без спецодягу, засобів індивіду­ального захисту, при повній відсутності контролю за безпечним веденням робіт. У багатьох випадках це триває і досі.

Профспілка створила робочу групу з протидії цьому процесу, це питання неодноразово виносилося на засідання виборних профорганів, колегії Держкомлісгоспу, од­нак боротися з цим надзвичайно важко.

У жовтні 2015 року керівник Держлісагентства виніс на погодження колегії Мінагропроду України так званий «про­ект концепції реформування лісового господарства», який не обговорювався в про­фесійних колах, не має економічного роз­рахунку і ніде не висвітлювався. Тим не менше, колегія його схвалила.

Зважаючи на те, що у цьому документі передбачено знищення понад 300 лісогосподарських підприємств, звільнення більш як 40 тисяч працівників через процедуру ліквідації юридичних осіб, Профспілка терміново скликала позачерговий пленум ЦК, де розглянула ці питання. Крім того, відбулося чимало засідань, круглих столів, було надіслано десятки звернень до влади, та зараз цей процес призупинений. Проф­спілка також ініціювала колективні пись­мові звернення до Президента, Голови Вер­ховної Ради та Прем’єр-міністра, яке і під­писали понад 30 тисяч лісівників.

Проте нашу владу не надто цікавлять проблеми народу, тож і реакції на ці звер­нення досі немає.

Розмову вела Тетяна РУБАН, «ПВ»